Заходить сонце... Попід тином,
Де почорнів підгнилий пліт,
Іде заплакана дитина,
А їй нема й десятка літ.
Голівка сумно похилилась,
Тремтить засмучена сльоза,
В безсиллі ніжки підкосились,
Звисає прутиком коса.
В обличчя люто віє вітер
(Невдало так прийшла зима),
І наче вже не бачить світу...
Куди іде? Не зна й сама.
Під ноги стелиться доріжка,
Все в'ється, в'ється, як змія,
По ній ступають босі ніжки,
Здається й котиться земля.
Нема матусеньки і тата,
Нема ніякої рідні,
І серцю дорогої хати,
Де прожила б щасливі дні.
Її Марічкою назвали
Вже люди зовсім не свої,
І прізвище чужеє дали,
Блукать пустили по землі.
Вона одна на цьому світі,
Тиняється по всіх містах,
У вікна загляда. Там діти
Щасливі граються в хатах.
Вона ж приречена навіки
Ходити по чужій землі,
Немає спокою і втіхи.
Одна потіха - журавлі.
Коли додому повертають
Із краю теплого вони,
Своєю піснею спитають
Як їй жилося до весни.
І під гніздечком ночувала,
Там бачила казкові сни,
Всі таємниці відкривала
Пташкам. І слухали вони.
А взимку... Годі й говорити...
Не мала затишку й тепла.
О! Скільки сліз було пролито!
Не раз і при смерті була.
Дівчатко люди проганяли,
І не ділилися теплом,
Шматочок хліба шкодували,
Бо поріднилися зі злом.
А їй би хоч краплинку щастя
Знайти десь посеред людей,
В чиїсь обійми тихо впасти
І притиснутись до грудей.
Але нема такого щастя,
Його не бачити повік,
В обійми не судилось впасти,
Надій букет кудись утік.
Немає радості у серці,
Немає сміху і пісень,
В устах вже висохло джерельце,
А сльози ллються ніч і день.
Журба аж розпирає груди,
Нещасна стогне, але йде...
Чи поховають її люди,
Коли зів'яне, відійде?
О, люди, люди, схаменіться,
Не кривдьте бідну сироту,
Любов'ю, хлібом поділіться, -
Згадайте істину святу.
Марічко, люба, не журися,
Твою печаль собі візьму...
Дитятко миле, посміхнися, -
Якщо ніхто, то я прийму.
Крилом батьківським я прикрию,
Своє тепло тобі віддам,
Твої всі рани я обмию,
Дам усмішку твоїм устам.
І ти знайдеш у мене щастя,
Якого не знайшла в людей,
В мої обійми зможеш впасти,
І пригорнутись до грудей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250359
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2011
автор: Богуслав