Хапає пістолета, сує дуло до рота,
Я дико верещу й хапаю собі ніж,
До вен його притисла, ну що, зіграєм, друже?!!
Сама тебе застрелю! А ти мене заріж!!!
Я тихо їду з глузду, він також занедужав,
Бо нас примушують окремо існувати,
А ми занадто сильно дружим,
І він вже Всесвіт звинуватив,
І небо він вже розстріляв.
То кажеш, що нема як вийти?
Нема дверей, нема банкнот…
Якщо вже ми у такій дупі,
То знайдем вихід через рот.
13.08.2007 Кизил Таш
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250326
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.03.2011
автор: Джон Капка (Красавцева)