Бо нaркотик зaвжди пeрeможe тe, що нaшi душi щe тривожить

Блукаю  в  гаражі,з  лезом  в
руках,
Браун  в  крові,смерть  на
думках,
Шукаю  марні  сумління,кров*ю
минуле  заллю,
Егоїзмом  придушу  всі  уміння  ,й
знищу  користолюбність  свою,
Жадібність  втоплю  в  багряній
рідині  ,а  безглуздість  завжди
поряд  навіює  страх,
І  сам  з  платиновим  лезом
однині  ,і  сам  перенесу
пекельний  цей  жах,
Не  несіть  сбди  біль!хай
безглуздість  поряд  вирок
дарує  ...
І  покінчила  самогубством
життєва  ціль  ,та  безглуздість
завжди  квітує...
Експресіонізм  не  порадує
серця  ,бо  з  кров*ю  брудною
воно  веде  боротьбу..
Думав  що  в  буденності  не
вистачало  перця  ,а  поринув  в
апатійну  пустоту..
Ти  прикриєшся  голкою,наче  всі
втрати  забув,
Станеш  на  ноги  суворою
ломкою  ,ніби  тільки  щойно  в
це
діло  прибув..
в  більшості  людей  знайомі
лиця  ,страхом  огорнусь,
параноя-це  в*язниця,рубцем
на  тілі  повернусь,
нехай  силоміць  загнали  в  кут!І
погас  вогонь  життя..
.Примирення  з  суспільством  не
вернуть,забудь  гіперболу  життя
За  вкраїну  тіло  дай,на  поталу
хробакам,
Чи  далі  себе  стібай,на  солод
всім  сльозам
,  Побита  від  заліза
шкіра,жалості  незнала  тільки
скупість
,  Розум  не  полонить  міра,
тому  гріха  зазнала  тупість
і  нехай  душа  зі  сталі  ,і  гордість
моя  заживо  горить,
байдужість  й  непокора  до
розуму  пристали
й  гіркі  сльоза  буду  лить
сліди  від  скальпеля  на  тілі
й  одноманітність  протестує
та  самі  ми  так  хотілиа  вена  око
ще  милує
якби  не  кордонів  суворість
багато  де  ще  б  побував
якби  не  знань  убогість  ,
багато  вмінь  би  набував
завжди  казав  -головне  в
середині
а  навколо-амплітуда
від  брехні  реабілітовуюсь  по
нині  ,
експресіонізму  навчив  мене
Іуда  ,
невдала  передоза-мій
душевний  стан
вкотре  самогубством  покінчую
життя
а  колись  ,і  хоч  сумнівний  та  був
план,
а  визволити  пригнічене  буття
я  вважала,ти  пропадеш  тоді
коли  твоя  ложка  перестане
згинатись
а  ти  пропав  у  її  вогні
де  мак  щойно  почав
нагріватись
і  не  горітиме  бяльше  полумя  в
наших  очах
його  пожиратиме  кристалічна
вода  .
багаряною  рідиною  в  ампулах
впаде  й  без  того  байдуже
життя
бо  наркотик  завжди
переможе  те  ,
що  наші  душі  ше  тривожить

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250271
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.03.2011
автор: Jusja