Божий годинкар або перехід на літній час.
Цей день для нас коротший на годину.
І кожен з нас, мов божий годинкар,
Сміливо обирає ту хвилину,
Коли краде у себе час - небесний дар.
В весні зростає днина світлова,
Вода в Дніпрі так стрімко прибуває,
Росте зернина, квіточка, трава...
А нас все менше.
Ми свій час втрачаєм.
Ми думаємо: ми його повернем!
Зростем, зумієм, збільшим, надолужим.
Через півроку або ще колись.
Але насправді - це лише ілюзія.
В часопис сліз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249935
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2011
автор: Ольга Медуниця