Розливається шоколад
Разом з кров’ю по моїх венах .
Брудне сонце. Нема зірок.
Не на небі вони, - на стендах.
Стоїть липень. Та літа нема.
Ми розбіглись: ти – в осінь, я – в зиму.
Розливається шоколад по руках тієї,
Що по генах – гієна.
Героїня чужих думок...
Зла усмішка у згустку крові.
Без приправ подаватимуть нас до столу.
Моє серце, твої думки
Будуть жадібно інші жерти,
Позабувши, що ми живі,
Пoзабувши, що ми – гієни.
Ми не в липні.
Ми вже ніде...
Брудне сонце чи було чистим?
І сьогодні в чужих думках
героїні нема.
Більш нема героїну....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249866
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2011
автор: Tania Kyrylenko