Тривожні сутінки шукають завжди далі
І ми поглинуті у темінь чуєм ниций страх,
Завжди ми нарікаєм на потворні ролі
Уперто зневажаючи себе і всіх невдах.
А світло завжди є вкінці цього тунелю -
Лише б шукати шлях до правди пізнання...
Постійно я дороги рівні вперто креслю
Все знемагаючи від мислення зрання.
Життя часами фарс, комедія зловісна,
Примхлива часточка жорстокого гниття.
Воно неначе навіжений буревісник,
Усе попереджає нас... про небуття...
27.03.2011 року Львів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249864
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2011
автор: jaryj