Зачаровано слухала небо...
А ви знаєте Хто там живе?
Там багато чого незвичного
Понад хмарами тихо пливе...
Там місяць приходить у північ,
Там сяють чарівні зірки...
Там сонце милується квітами,
Там швидше проходять роки...
Там живе найдобріший Казкар,
Що життя нам дарує крізь подих.
В Нього є спеціальний ліхтар,
Він просвічує ним нашу долю.
Краплі блакитного неба
Сяють в твоїх очах...
Сумувати, Сонце, не треба.
Покинь безпідставний свій страх.
Тобі важко сьогодні, я знаю.
Але для печалі немає причин.
Він з тобою. Він все помічає.
Не хвилюйся. Іди за Ним.
Він тобі допоможе - побачиш.
Тільки віру свою збережи.
Він давно все тобі пробачив...
Просто будь поруч із Ним.
Земля живе в борг у неба,
Але треба віддавати борги...
Не хвилюйся даремно, не треба.
Добро у душі збережи.
Нехай всі райдуги будуть для тебе,
Всі посмішки, всі зірки...
Не сумуй, моє Сонце, не треба.
Він з тобою. Він - у тобі.
Слухай серце своє, даруй собі свято.
Нехай все на світі - буде твоє.
Посміхайся частіше - життя того варте.
Знай - для Тебе Всесвіт живе...
2009 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249859
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.03.2011
автор: Sereniti_Flawia