Час проходить,
Ти мене потрохи забуваєш,
І все приємне, що між нами було.
Згадуєш, як жарт, можливо?
Думав я, так до нині.
Заходжу на твою сторінку,
Бачу тебе, онлайн.
Не проходить і хвилини,
Тебе нема, тікаєш кудись?
Пам"ятаєш мене,
Сумуєш мабуть?
Боїшся, що напишу,
Не хвилюйся не буду.
Ти ж сама все припинила!
Гордість, моя й твоя, не дають
Писати нам листи,
Як колись, прості, пусті,
Але такі багаті на цікавість...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249636
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 26.03.2011
автор: Василь Великий