Твій Вавилон - занедбані провулки,
Німий бурштин розбитих вітражів.
Розгублено ховаєшся у звуки,
Мінливий спокій західних вітрів.
До тебе теж хтось молиться, я знаю!
Я сам тобі молюся доки ти
Схилившись на коліна простягаєш
Мені свої неписані листи.
Долонями розмішуючи попіл,
Очищений, чекаю на тепло.
Я вигадав тебе і втратив спокій,
Якого в мене зовсім не було.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249489
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2011
автор: Олександр Гриб