Потріскані пальці
Цілують гостре скло.
Думкою намагаюсь довести тобі,
що то ще не довго.
Вранці на Хрещатику дивак спитав,
чи це ще Брянськ і чи він ЧУДОвище, -
чудо є. І він ще довго питав. Про чудо.
Я заставляю себе вкусити яблуко,
щоб побачити хоч чиюсь серцевину.
Місто не треба кусати.
Його нутрощі й так видно.
Вони сіро-рожеві.
Вночі пальці не потріскані.
Вночі я просто не бачу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249200
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.03.2011
автор: Tania Kyrylenko