Жевріє полумя, а ми,
Як ті приблуднії вогні,
Іще щось просимо, благаєм,
Уклінно падаєм, встаєм,
І просим помічі, не знаєм,
Чого би дати навзаєм.
Уже не хочемо нічого.
Кому молитися? Для чого
Стирати свої лікті в кров,
Не маючи на те основ.
Бо вже немає того злого,
обманливого і пянкого.
Немилосердного. Чиє
воно було? Твоє? Моє?
Тобі це байдуже. Мені ж
мабуть також. Кого хвилює?
Немає щастя угорі,
Не буде й тут. Ми намалюєм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249146
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 23.03.2011
автор: Romeo Wreck