Мертво якось, тихо і бездумно.
І немає гірше відчуття…
І не відчуваєш… Мабуть сумно,
Мабуть мало б бути каяття.
За провину, мАбуть перед Богом;
За пиху, мабУть перед людьми;
За не обрану, призначену дорогу;
І за спробу втечі від «суми».
І за не народжену дитину,
За квітучий сад, що не зростив
І за те, що тільки домовину
Заміст хати з дерева зробив.
За любов, за нелюбов до речі,
Гору злості, крихітку добра.
За думки, які палив би в печі;
За сумнівні вибрики пера.
За байдужість до чужого горя
І за дурість, що не знає меж
Каюсь всім, бо сам не знаю хто я;-
За брехню, перед собою теж.
́́́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249123
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.03.2011
автор: Goran