Усе написане благословлю,
Поставлю свічку перед аналоєм,
З любов’ю присвятивши солов’ю-
Розбійнику все те, що я накоїв.
Хай проспіває, наче молитви,
Над тілом, знятим зі хреста зухвальства
На полотно звичайної трави,
Цю епітафію моя лукава паства,
Збере до купи весь той хмиз жалоб,
Довкола нього сяде і підпале –
Зігріє прірву душ – а то, було б,
Помолиться, та щиро й незухвало.
Покоїтимусь на тому одрі
Й писатиму цей вірш, а теплий попіл
Удобрить грунт, деінде на горі
Розвіє димом чийсь порожній клопіт...
Хай буде все так точно, як сказав,
Бо повернусь і перевірю тайно.
Я ще прийду – як сонце і гроза,
Щоб написать траву, звичайну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248696
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2011
автор: Богдан Ант