Усі Твої вірші в мені звучать.
Вони, як діти.
І вони, як крила.
Вони, як спрага в передмить причасть.
І ця висока спрага невтолима.
Я знаю кожен вірш. Як він складавсь.
З комп'ютера чи з серця надсилався.
Як він дававсь. І як він віддававсь.
А в слів тертя - пробач - без мене бався.
Кремезний камінь не в моїй душі.
Якби він був - ним розчавило б душу.
А Ти пиши. Пиши. Пиши. Пиши.
Все перетреться. В щебінь. В попіл. В стружку.
Але щось лишиться.
Що? Оберем самі.
І вибір цей, можливо, не найлегший.
Сонцестояння березневі дні.
Сонцестояння.
І ніяк не менше.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248692
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2011
автор: Ольга Медуниця