вітер завіяв мов пекельний жар
сонце застигло посеред хмар
місяць ховає свою журбу
я всіх покинув бо йду на війну
пекло уже давно не горить
все там покрилося кригою
грім у очах і в серці вогонь
і меч лягає в долонь
я загубив себе у житті
я тільки помсту плекаю
за те дівча що обнявши мене
стрілою попало до раю
чому я родився такий як не всі
чому як торкнешся до мене
зупинеться вік і мов тяжкий гріх
застигне життя в твоїх венах
я воював більше тисячі літ
щоб позабути про те
про те що неможу любити тепер
бо смерть забере і тебе
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248520
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2011
автор: Mikhael Graver