Ти небо йому відкрила,
Але заховала ключі.
Пішла і забула сказати,
Що ключ головний- то ти.
Тепер він сидить під дверима
На східцях холодних і десь
Скавучання вовків голодних
Пронизує мозок весь.
А неба у вас багато,
Хоч в скриню його складай.
А ти зажадала віддати
Чужому свій простір і рай.
Не думай вже більше мозком,
Не слухай їх, не чіпай.
Залий вашу мрію воском,
За руку його і літай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248512
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2011
автор: vin_rose