Минув і вересень, і лютий,
Минуло все, що мало бути,
Майнули зорі і світи,
До того, як з’явилась ти...
Розвіявсь пил старого згару,
Розсіялись, було, примари,
Й мигнула, знітившись, свіча –
Себе зустрів в твоїх очах...
Останні відгриміли сурми,
Улігся жар святого штурму,
Оглянувсь навкруги – весна...
... Господа в тобі впізнав.
Любов до Тебе – повна чаша,
«Іже єя не упіваша»,
Їй стать призначено хіба
Нектаром на палких губах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248482
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2011
автор: Богдан Ант