В невеличкому місті Сурамі,
Де бурхлива Кура протіка,
У хатині над урвищем самим
Леся з мамою дні провела.
В мальовничім куточку Кавказу
Лікувала недуги свої.
Хоч не там народилась,відразу
Пройнялася красою землі.
Полонили її гори сиві
Та широкі простори лісів,
І для зору такі стали милі,
Та про них не полились вірші.
Бо прикуте було до постелі,
Наче ланцем,все тіло її,
І узяти не стало вже сили
Навіть ручки у руки свої.
Надломила хвороба так Лесю,
Що боротись забракло снаги,
Й на світанні у місяці серпні
Згасла тихо,як в небі зірки.
І в останню дорогу провести
Позлітались як птахи умить
Ті,для кого слова поетеси,
Як легенди в серцях будуть жить.
Поховали у Києві-місті,
Там,де батько й Михайло її
Та залишились у пам'яті світлій
Легендарні,співочі пісні.
Залишились...Не згасне навіки
Той вогонь,що колись запалав
І тому на постаменті квіти
Хтось з любов'ю до неї поклав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248410
Рубрика: Присвячення
дата надходження 20.03.2011
автор: Тетяна Орішко