Уперед знову кличуть дороги
І ми,мов птахи летимо,
Та батьківські рідні пороги
З собою в серця беремо.
Далеку таку колискову,
Співучу і ніжно-дзвінку.
І усмішку мами казкову,
І руки,що творять красу.
І грудку землиці святої,
І колос налитий зерном,
І лепет дитини малої,
І душу,зігріту теплом
Лишаєм у себе навіки
Для того,щоб через роки
У рідний свій край прилетіти
З тобою колись ми змогли.
Для того,щоб знову зустріти
Берізку,що в полі стоїть,
І стежку широку у житі,
Що прямо до серця лежить.
Щоб річку побачить сріблясту,
І міст,що над нею висить
Та з дітьми полинути в казку,
Яка із дитинства біжить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248407
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2011
автор: Тетяна Орішко