Шукала порятунку в погляді, знайшла - полин,
вітри у небі напинали синю парасолю.
На плечі падав слів Твоїх шовковий палантин,
і дощ, втрачаючи свідомість…. падав у долоню…
Хвилини, як пташина зграя - епілоги зайві,
у м’язах струм - стаємо разом на тонкий канат.
А наші мрії оксамитні - як червоні мальви,
які сміливо проростають з-під залізних ґрат.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248323
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2011
автор: Окрилена