Японія. Весна. Земля не розквітає.
Цунамі. Землетрус. Все нищить. Все змітає.
Страх у вузьких очах. Звір вирвався на волю.
Це за які гріхи? За що така недоля?
Повиганяла з хат, жере життя стихія,
Ще й випустила зовні і ядерного змія...
Радіаційна хвиля задрала геть спідницю!
Чорнобильський повтор в чвертьвікову річницю.
Не маючи табу, не маючи порогів,
Природа рве, як Тузік, країну технологій.
Залізли в серце в душу... Їй важко відновити!
То може дійсно годі мотузки з неї вити?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248311
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2011
автор: Віктор Нагорний