Хтось нанизує сонця на барвисті крижини, ловить ніжність в долоні, пише вітром на скронях, я не стану у тронці підкоряти вершини, я лиш можу сміятись у твоєму безсонні… Я не з роду петуній на твоєму балконі, моє власне цвітіння має легше коріння, я готова лишити краплю сонця в бутоні, і легеньке відлуння у твоїм телефоні…
Хтось радіє з тобою, сумує з тобою, і тебе їхнє полум’я палить і гоїть… В мене з вічністю, знаєш, якісь перебої, я часами боюсь її ревних устоїв… Я не з тої породи, що чекає погоди, я не вірю в прогнози, пробачаю, зникаю, і у чашечці чаю залишаю тепло я, добру дозу глюкози, і пелюстку мімози…
Якщо боляче-терпко, я дістану цукерку, а чи замість пігулки подарую люстерко… Можу взяти за руку у пустому провулку, не помітити смутку, дать в обіймах притулку… Якщо якось заплачеш (ну, бувають невдачі), я накину на плечі може плед, може вечір, може вічності плащик, може плетиво речень.. місяць дивно доречний, трохи ночі на здачу…
Я любитиму щиро (а нещиро й не варто), коли серце нарозхрист, коли долю на карту, коли всупереч сенсу, чи супроти моралі, коли внутрішній цензор забракує скрижалі, коли спиниться вічність у своїй круговерті, коли зникнуть стандарти, у стан дерті затерті, я краплиною хмари твоїм тілом тектиму, я вплітатиму чари (як от ніжність у риму)…
Хтось сумує без тебе, самотній без тебе, і готовий тобі смолоскипом палати… Не плати мені небом, немає потреби, я готова любити тебе без оплати. Віддавати багато, і взамін не чекати ні найменшої влади, ні на мить, ні на йоту, і не довше, ніж хочеш, у обіймах тримати, якщо схочеш відчути безмежність польоту…
Хтось готовий ділитись, хтось – на тебе молитись, хтось – за тебе боротись, чи, бува, боронитись, чи тебе сторонитись, чи з тобою змагатись, я ж хотіла б навчитись, ідучи не вертатись… Щоби воском стікати на життєвий підсвічник, і пекти, і схолонути, зблиснуть востаннє… Я не вірю у вічність, лиш хочу для тебе бути в пам’яті вічним цвітінням кохання…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248290
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2011
автор: Ксенислава Крапка