Оригинал текста: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241813
автор: olya lakhotsky
А ти будеш один,
хоч я стільки від тебе втікала,
Я обдерла до крові
коліна об неба граніт.
Мені всесвіту – чуєш?
і всесвіту врешті замало,
Щоб забути про тебе...
Неправда, що вже не болить.
І неправда, що час щось лікує –
він збільшує рани,
Хоч ковтаю пілюлі рокі́в,
місяц́ів і хвилин.
Ти мене повертав –
нещасливу, зрадливу... кохану,
Ти - один!
Знов лягає життя
нам з тобою – в свої паралелі,
І без прочерків долі,
та що нам – каміння провин?
Я в найбільшому пеклі
усе ж залишалась твоєю,
Ти – один...
перевод:
А ты будешь один,
(сколько раз от тебя убегала).
Я содрала до крови
колени о неба гранит.
Мне Вселенной, ты слышишь,
бескрайней Вселенной так мало,..
чтоб тебя позабыть...
И неправда, что уже не болит...
И не правда, что время излечит.
Оно рвёт мои раны
Хоть глотаю таблетки - года,
мЕсяца дни и мгновенья.
Ты меня возвращал навсегда -
одинокую, .. и любимую,
Ты - один !
Жизнь вместилась в свои параллели
И без прочерка судьбы.
Ну и, что нам те глыбы вины ?
Если я и в горящем аду
всё равно остаюсь лишь твоею....
Ты, - один...
http://www.playcast.ru/view/1520936/59a81418daae125591fb1ea1c42d9f2112c72c97pl
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248018
Рубрика: Лирика
дата надходження 18.03.2011
автор: LaurA