Набридло із серця цей біль проганяти,
набридло вже слухати крики душі,
набридло й самому нечутно кричати,
набридло стояти весь час на межі.
Набридло літати в рожевих цих мріях,
набридло надії нові будувати,
а потім топитися в цих же надіях.
Набридло...Не можу я більше кохати!
Не можу я більше кохати й не хочу!
Та серце продовжує битись для неї,
і досі я в снах зустрічаю щоночі
образ безумної мрії своєї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247978
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2011
автор: Валерій Коваль