Ти вмер. Чому ж тоді ти бачиш
Свій труп на відстані руки
І ввись із трепетом юначим
Летіти прагнеш залюбки?
Ти вмер. Чому ж твоя свідомість
Ясніша є аніж була тоді,
Коли ти падав у глибоку кому,
Навік стуливши очі молоді.
Ти вмер. Та ні, ти вийшов з дому,
В який уже немає вороття.
Немає зла і стріл огнистих грому
На роздоріжжі вічного життя.
Ти вмер. Тут вибір вже не грає, -
За днів життя обрав собі судьбу:
Оселю тиху у квітучім раю
Або безодні острах і ганьбу.
2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247938
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2011
автор: Рідний