------ч.1 Вступ----------
.....
Чого ж хотів козак Богдан?
Коли весь корчився від ран,
Так, він хотів, щоб Україна,
Була єдина, сильна й мила,
В достатку, вольності зросла,
Рясно колосились хліба,
Здобулась в праці радість й воля,
Для українського для поля.
Усім народом сіять, жать,
І кращу долю набувать.
Батьківську милість мать навік,
Щоб рід козацький жив повік,
Благословення для нас всіх,
Один достаток на усіх.
Господню віру, честь і славу,
Одні поля, одну державу,
Вінець на місце в лоні Бога,
Не з краю, з боку й переводу,
Чи то шляхетним, чи то шведським,
Чи то австрійським, чи турецьким,
Чи то російським, чи ж бо іншим.
А мать своє, де на вкраїнськім,
Радіють полю рано вранці,
Співають дітям в колиханці,
Один із одним гомонять,
Батьківський хрест синам віддать.
Молитву, піснею в душі,
З любов’ю все життя нести.
Скажіть? Цього хотів Богдан?
Чи може радий був від ран?
Австрійських, шведських чи турецьких?
Чи то ж російсьих, чи шляхетських,
Що стали панством на землі,
Зайняли місце при столі,
Зманивши весь народ в могилу,
Розриту для усіх нас милу,
Вкраїнську землю, що від Бога,
Нам всім дана як осторога.
Про неї разом усім дбать,
Плекать, любить, оберігать,
На ній відведена від Його,
Нам наша доля і тривога,
Колиска, праця і хатина,
Одна на всіх, наша Вкраїна,
Одна могила для хохлів...
Не це хотів? Лукавий згинь!
.......... ч.3 епілог....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247891
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.03.2011
автор: Сергій Кріпак*