Переболіло і любов, о Боже,
Розвіялась - як вранішній туман.
Це може щось було на неї схоже
Або лиш серця стук: самообман.
Але ж чому тремтіли так повіки?
Але ж чому вчувалися слова?
Але ж чому лиш милий образ тільки -
Хмільна від нього зовсім голова?
Всміхаюся, тепер сміятись можна.
Але ж щаслива та болюча мить,
Коли в тобі закохана людина
Дива і нісенітниці творить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247753
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2011
автор: Надія Гуржій