Прилетять з країв далеких
Мої літа молоді
Навесні, немов лелеки,
Заклекочуть гомінкі.
Понесуть в часи розкуті,
Де я клопотів не знав,
Думав: майбуттю десь бути,
А яким – не уявляв.
В образах майне пройдешнє,
Час, де був я ще малий,
Де до мами біг найперше,
На питання був хуткий.
Там зоставив свою мрію
В здобутковий, світлий час,
Де плекав палку надію,
Що чекає краще нас.
Щиро вірив в справедливість,
Хоч дідусь мені казав:
«Ти дізнаєш різну прикрість,
Від неправди світ захляв».
До зірок мене манило,
Любував нічну красу,
Серце моє ввись летіло,
Не хотів лиш буть внизу.
Пригадаю знов наснагу,
Збір кипучих диво-сил,
Надихання на звитягу,
Щоб себе я прикрасив.
Колихатимуть розкуті,
Що зажури не несли,
І захочеться змахнути
Мрійно юними крильми…
17.03.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247713
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2011
автор: С.Плекан