Дивлюсь на дощ, як тихо плаче небо.
Насупивши брови збирає хмарки.
І ніби нічого вже більше не треба
Лиш вилити сльози гіркі.
Спинюсь на мить,
А очі підведу до неба.
Вода по обличчю біжить.
Мені це вкрай, як треба.
Немає сліз і фарби на обличчі,
І чистий світ і помисли мої
І дощ забрав мою цю маску звичну
Я крок зроблю на зустріч чистоті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247678
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2011
автор: never