Лежить готовий аркуш,
а руки ще тремтять
я знаю - всі тривоги
за небо полетять
Але зі мною буде
скориночка весни
вона мене пробудить
чи проведе у сни -
веселі та байдужі,
Тривожні аж до дна.
глибокі та абсурдні,
у котрих я одна
заплакана і боса,
загублена в пітьмі.
Така простоволоса
немов зимові дні.
Зтікатиму без тями
двом подихам із вуст,
солодкими віршами -
яких я ще боюсь.
Затягнуть ,затріпочуть-
цвіт неба - два крила.
Бездонністю шепочуть :
"Ти простір нам дала,
літати,просто бути,
згубившись в плині днів...
і той невпиннний вітер
нам вижити звелів"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247620
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2011
автор: LIRA