Я мокла під дощем весь ранок (чи життя?),
Розтоплюючи ним свою їдку гординю.
Текли потоки вниз. Униз від Кобзаря.
І падали з дахів важкі льодові брили.
Я мокла під дощем і куталась у сніг,
День літній та осінній минули без п(р)ояснень.
Шість місяців і день вирівнювала світ
Для того, щоб почути, що я прийшла так вчасно.
Це буде через мить, або через годину.
Я знаю, це - абсурд: тут мокнути так довго.
Коли розтане вщент уся моя гординя,
Із вулиці Толстого твоя поверне "Волга".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247346
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 15.03.2011
автор: Ольга Медуниця