Чому така несправедливість люта?
Чому усе на шкоду і на зло?
Чому ти боса, але кажуть взута?
Чому тобі лиш сниться те добро?
Ти молода, розумна, щира,
Але така наївна і проста.
І так ти прагнеш того миру,
Що до кінця вже зболена душа.
Тобі боротись, жити й жити,
Любити все, що поруч є.
Цілющою водою рани мити.
Найглибша рана з часом заживе.
Навіщо тих зрадників ти позбирала,
Ти віриш, прощаєш найгірші образи.
Ось бачиш, як доля тебе покарала,
І байдуже вже, тобі гіркі ці фрази.
Борись Україно, не бійся співати,
Ти гордою будь, вмій тримати удар.
Сплетем тобі віночок з рути-м’яти
І будем разом нести твій тягар.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247226
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.03.2011
автор: never