Балет твоїх любовних факелів дотанцювався до мого під'їзду, затремтів, засоромився...
І так невпевнено урвався у старенькі двері. Я чула як вогні тепла, пристрасті, турботи піднімалися сходами до моєї схованки...останнього таємного місця на Землі...
Але я чомусь забула заховати від нього ключі. Залишила їх просто таки у твоїх очах...ненароком...
Ти не злякався, а я так люблю відчайдухів! Тепер мені не залишається нічого, окрім того, щоб не відпускати тебе від свого замка... Назавжди! Міняти на нього код і широко дивитись тобі в очі...
А тобі... Тобі?.. Продовжувати ламати свою сонячну голову у здогадках; чому ж ти так не хочеш відступати, здаватись?!
Можливо закохався? ..ненароком...?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247197
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2011
автор: тепла осінь