Біля самої хати, де старенька вишня,
Колись її татусь мій посадив,
Стоїть стара припудрена криниця
З якої ще малим я воду пив.
Вода джерельна п’єш і не нап’єшся.
В ній запах вишні, різнотрав’я смак.
Приходять люди, щоб води напитись,
А дехто йде до неї просто так.
Улітку прохолода, ніби дивні чари,
А взимку пара йде, тепло несе вона.
Ковток води - немов напивсь нектару,
Така вона, моя криниця чарівна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247177
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2011
автор: Віталій Назарук