А ти стоїш і мокнеш під дощем,
В тумані розгубивши свої ноти.
І не задумуєшся ще
Чому твої пісні - пісні скорботи.
В твоїй душі панує сум і плач,
В твоїх очах вогонь палає,
А у моїй душі живе палач.
Чому він злий такий - сама не знаю.
Твій голос, ніби цинкова струна.
Такий прекрасний, та хвилює.
В юрбі людей сама-одна
У серці чорний дощ малюю.
Уламки серця, мов картини
Летять дорогами кудись.
Але проїхали машини...
Та де ж ти дівся? Повернись!
07.02.2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247147
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2011
автор: Maggie Bee