Приємно коли є про що згадати,
Так радісно стає у той момент…
В уяві фільм за фільмом програвати
Те, що застигло в серці мов цемент.
Той спів птахів над головами в лісі,
Що вітер між гілля дерев носив,
В ті митті незабутні на Поліссі,
Де свої душу й серце я лишив.
Вечірній шелест очерету над водою
Тріпоче нотами у пісні тишини,
Такої вишуканої й раз-разом простої,-
Пісню найкращої у світі сторони.
А зорі рясно небо освітили,
Немає хмар в цю таємничу мить.
У серці спогадами це усе осіло…
Мабуть тому воно так іноді щемить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247069
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.03.2011
автор: Майстер_слова)