Сама-це все, це-море сліз
Дорога впавша з-під коліс
Чи хочеш ти, чи можеш ти
І далі до зупинки йти?
Ідеш, ідеш і все життя
Неначе стежка в небуття.
Ідеш стежина, роздоріжжя
І все, що хочеш до підніжжя
Все, тільки не його кохання
Оте, що було без страждання.
І вихід я вже не знайду,
На той момент я вже піду,
Піду у синь високих гір
Там сніг із кришталевих мір
Міряє сонця дивний спад
І скільки в ньому різних вад,
Міряє щастя у коханні,
Міряє смерті у стражданні
В стажданні, від того ж кохання.
Там так прекрасно сяють зорі
Що відблиск їх у синім морі
Не дасть мені спокійно спати
І буду я собі блукати
В своїх думках того шукати
Чого ніколи й не було,
А, що було і те пройшло.
І коли я уже залишусь
У цих думках, у цім смітті,
Я зрозумію, що я гину
На самоті, на самоті...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247064
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2011
автор: Квіточка)