Знов стало чорно-білим сіре небо
І серце рветься на малі шматки
Тепер мовчиш, тут слів, мабуть, не треба
Знецінились всі наші записки
Затягнуть хмари твої карі очі
Як я забула, в наших душах страх
Їх безліч, та я одного хочу
Жити тільки у твоїх сумних вітрах
Мої думки заполонила пустка
І невимовним болем все кричить
Моя душа тепер як проститутка
Сидить тихенько в камері й мовчить
Як злива,кудись почуття всі ринуть
І пусто де колись була любов
Всі спогади ніколи не загинуть
Аби лиш замість ртуті текла кров
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246916
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2011
автор: Mellani