вимовляю твоє ім’я наче вперше
букви легко й повільно злітають з уст
тут так тихо, немов хтось прикрив дверці
і в сусідній кімнаті варить робусту.
таку тишу можна назвати густою
її можна посипати зверху корицею
щоб подати вранці тобі до столу
ледь торкнувши своєю спідницею
білі стіни шершавіють поглядом
з стелі падає жовте листя
а робуста пахне крізь спогади
коливаючись у втомленій тиші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246662
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2011
автор: Альна *Кориця* Приймачук