Так випадково, зовсім випадково
Зустрілися їх душі загадкові.
Серед життя розвихреного віття
Дві половинки цілого суцвіття.
І поле золотавого колосся
Їм вічністю відкритою здалося.
Пускали стріли золоті Амури,
У серці біль терпкий вони відчули.
Співали сурми з голубих небес:
- Вогонь Венери жертовний воскрес!
І їхні два незвідані світи
Один політ відчули висоти.
Так випадково, зовсім випадково,
Сплелися їхні душі загадкові,
щоб їм було і затишно і світло
Й кохання вічне у серцях розквітло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246643
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2011
автор: Надія Гуржій