Не кажи мені зараз: "Спинися! Живи!"
Не спиняй моє серце байдужості тоном.
Я б тебе вже забула в буйнім цвіті трави,
А ти знов посилаєш три зозулі з поклоном...
Не кажи, що душа помарніла моя
Не дає тобі зовсім спокою.
Тій душі вже давно не наказую я,
А вона побажала залишитись з тобою.
Ти, зустрівши той дар, повагався лиш мить --
Й не схотів його брати навіки.
А тому вже душа десь далеко летить,
І не хоче назад повернутись, до Віки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246498
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 12.03.2011
автор: Вікторія Красюк