Українська година дня, -
за кордоном лиш ранок...
Приголомшує глибина слів
і долина арок.
Сонце десь в обеліску міста
загубилось.
Храми дивляться, - ми не бачим,
збилось.
Лісу лисина -
парок.
Не дерев,
а так - іномарок.
А кохання прямує -
збиток.
Це для серця його
міток.
Не самотність, не порожнеча.
Просто скупчення всіх,
втеча.
Затікає в провулок міста тиша.
Не спасе ізоляцію миша.
Сум навіють камінні вежі,
охоронці оберігають.
Кожен ранок в моєму серці
сигналізацію умикають.
А душа не летить вище.
Сонце збито й вітер не свище.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246441
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 11.03.2011
автор: Lyubeng