Ми іще такі сонні... вздригаємось від руху, насторожуємось при зіткненні з проходячими мимо нас людей, що не дає нам заснути у своїх мріях...
нам не достатьньо спілкування. і ми публікуємо свої твори в інтернеті з думкою про те що нас зрозуміють
ми так боїмось одинокості, тому так легко здаємся на любов
коли ми раняєм когось нам становиться смутно, а інколи гордо, мов - дали по заслугам, та всерівно нам це не подобається, ми не любим причиняти біль, тому що ми самі такі ніжні і м'які
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246358
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.03.2011
автор: KIT