Все йшли роки,ставало тоскно на душі
і л'ише рідний він,мене він грів потроху
чи я приймалась починать,чи завершить
він був зі мною, від порогу й до порогу..
...............................
так пізно зрозуміла...та!пусте
насправді головне ,що З Р О ЗУ М І Л А
пробач,я сподіваюсь ти не стер
свого кохання..вибач ,що не сміла
казати солодко . Злітати до небес -
мабуть не нам, та ми того не знаєм
поринули в життя ,постійний стресс
різкі слова, образливі на вз'аєм
то з того що?не зміниь с'аму суть
скажу -єдиний ти- рішучості набравшись -
кому сказала : я тебе люблю..
а ти у відповідь: нарешті, дочекався)
тобі не знаю як -для мене т'яжкий крок
я наче гола- душу настіж- там стояла..
ти обійняв мене під гронами зірок...
ти я і небо ...чи тобі цього замало..?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246306
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2011
автор: LIRA