Розкрити душу, вбити почуття,
І без кохання полюбити вбивчо,
Щоб сказані тобою всі слова,
Тебе в обличчя ляпасом настигли.
Щоб зрозуміти, що найкраще в серці
Померло, перетворене в ніщо.
І це «ніщо» тебе зжере нарешті,
Щоб аж до кісточок твоїх дійшло.
Коли всі жилки судорога схопить,
Коли у горлі буде хрипота,
Тоді тебе нова епоха зродить,
Де музика спотворена в слова.
Де ти не відчуватимеш провину,
Де будуть тільки прісні «так» і «ні».
Де замість цілого лише наполовину,
Де неможливо спокій віднайти.
В такій епосі ти живеш і зараз,
І будеш жити ще через сто літ…
Безсмертя, мені кажуть, не буває,
Буває, якщо ти залишиш слід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246250
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.03.2011
автор: Morana