Я розповім як я любила,
Як душу літу віддала,
Як серце спомином боліло,
Грозою плакала щодня.
Бувало гляну в чисте поле,
Що зустріча земну блакить
І образ твій у серці коле,
Зроню сльозу лише на мить.
Від того почуття шаліла,
Душа летіла стрімголов
І серце в грудях тріпотіло,
Коли ти їй відніс любов.
В той день заплакана і боса
Я бігла в світ, згубитись в ньому,
Упасти в чисті, срібні роси,
Щоб не належати нікому.
Я душу краяла думками
І небо в серці заховала.
Були навколо тільки хмари,
І я ридала, бо кохала.
Сиділа у траві зеленій
Серед засмучених беріз.
Твоє імя кричала в небо
І проливала ріки сліз.
І виплакала все, що очі
Навіки стали наче скло.
Тепер байдуже: дні чи ночі
Кохання вмерло і пішло.
Лишився лиш рубець болючий,
А в своїм серці я простила.
І погляд мій тепер колючий,
Це слід від того, що любила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246207
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.03.2011
автор: never