Тарасе, зараз нам кажи,
Чому чолом ти похилився?
Мабуть, дійшли вже до межі,
Коли народ іржі наївся.
Та твоя правдонька летить
На землю рідную - святую,
Що принесе чарівну мить,
Яка, нарешті, порятує.
Той розбрат вічний в головах,
Добро ніколи не лікує.
Шаблюка з"явиться в руках,
Лише як ворог загартує.
На нас, Тарасе, подивись -
Оце є справжні українці,
Ті козаки, що не зрiклись,
З тобою ми не поодинці.
Навіщо влада нам чужа -
Підступна, жадібна, брехлива?
Тарасе, ти наша межа,
Та наша доля незрадлива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246011
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.03.2011
автор: МАЙДАН