Як пахне сніг...
Його спиваю терпкість
холодними устами часу.
Булість гасне,
як гасне сніг
в обіймах світанкових,
щоб соками напоєне зело
піднять весною пагіння змогло
і перелити сонцесвіт любові
у келишки конвалій кришталеві.
Далина
луною зим вчорашніх долина,
цілована вітрами голубими,
що розгубили
синь свою по небу -
тепер збирають
в подушки-хмарини...
День тихо лине
пухом тополиним -
хтозна, де впаде,
щоб зародити
ембріон любові...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245982
Рубрика: Поетичний, природний нарис
дата надходження 09.03.2011
автор: Omega