Не знаю, мамо, чи простиш за те,
що не була я поряд, коли треба
було тобі моє мале плече -
звертала ж очі стомлені до неба...
Ти не жалілась, що мене нема
й що я покинула тебе в ту пору,
коли на серці залягла зима.
Покинула - зневірену і хвору.
Нема прощення - знаю й не прошу.
винить себе не перестану, доки
я не побачу батьківську межу
і не почую твої рідні кроки.
Я підбіжу, впаду тобі до ніг,
омию їх гарячими сльозами..
Бо скільки б не траплялося доріг,
усі ведуть туди, де наші мами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245855
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.03.2011
автор: Мавочка