Хтось писав про мультики і весну … а в цей час у неї ламалось життя! Просто, як кістки безхребетного. Невже я її жалію??? Жаліти себе треба!
Хтось ревів через «нерозділену любов», а вона сміялась, коли з вени стікала друга літра крові… Хтось просто дихав, а вона жила!!!
Вчора вона не прийшла додому…точніше до тієї сірої озонової діри в просторі де приходилось інколи проводити потойбічні ночі… Сьогодні вона теж не прийде! А завтра може просто не наступити!!! Життя – мильна бульбашка…
Вона просто нєфорка з вогняно-червоними нігтями та красивим чорним волоссям…а ще з чорними очима. Кольору сонця(парадокс),з диявольською пристрастю та блиском в них! Не вірте! Вам цього не зрозуміти… Та і мені теж, я сьогодні писали про розбиті коліна…В неї ж розбите життя і вона мовчить!
А хто з вас задумувався, що тупо хвилюватись через те, що «купило притупило», чи через невдалий манікюр…чи зламаний ніготь…коли поруч ґвалтують, при нічних ліхтарях з побитими очима… ґвалтують чиєсь життя……….
Фе…як низько і огидно шлятись по підвалах і їсти з смітників…А плювати на неї – людину – не низько? А жити заради «хавчика» та щоденних дзвінків в 20.00 не низько??? Чи про це вам в дитинстві батьки не говорили???
Люди-люди, невже всередині, крім механізму-серця нічого не залишилось? Невже вона завтра не прийде? Невже хтось і далі буде писати про мультики????
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245800
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.03.2011
автор: Сльоза ангела